Заміна старих стандартів на нові — це важливий процес адаптації до сучасних вимог, можливість впроваджувати інновації та забезпечувати відповідність технологій, продукції чи послуг до актуальних потреб. У сфері енергетики це відображається, перш за все, на сайті державних регуляторів енергетичного ринку у вигляді нових затверджених стандартів та норм (наприклад, у Стандарті “СОУ НАЕК 100:2022”).
Основні аспекти процесу
Перехід до нових стандартів має ряд причин:
- необхідність у вдосконаленні технічних характеристик та підвищенні ефективності;
- зростання вимог до безпеки (включно із кібербезпекою), якості та екологічності;
- важливість інтегрування з міжнародними стандартами для забезпечення конкурентоспроможності на ринку.
Етапи впровадження нових стандартів
Важливим етапом є аналіз діючих норм, зокрема повний аналіз “застарілих” стандартів та визначення їхніх очевидних недоліків. Другою стадією є розробка та апробація нових стандартів з урахуванням сучасних технологій, наукових досліджень та набутого досвіду. Тільки після перевірки ефективності нових норм у реальних умовах відбувається формальне прийняття стандартів уповноваженими органами, а потім і плавний перехід на нові вимоги з поступовим вилученням старих норм.
Переваги та виклики оновлення стандартів
Очевидно, що цей процес підвищує рівень безпеки для користувачів та працівників енергетичного сектору та знижує негативний вплив на довкілля. З економічної точки зору: значно спрощується інтеграція на міжнародні ринки та зростає ефективність роботи підприємств.
До викликів, пов’язаних зі зміною стандартів належать:
- Необхідність значних інвестицій у модернізацію.
- Підготовка персоналу до роботи за новими вимогами.
- Можливий опір змінам з боку організацій, що звикли працювати за старими нормами.
Обґрунтування нової стандартизації
Заміна старих стандартів на нові є важливим інструментом розвитку технологій та підвищення якості роботи енергосектору. Цей процес сприяє сталому розвитку, забезпечує відповідність сучасним викликам і дозволяє енергетичним підприємствам бути конкурентоспроможними на глобальному рівні. Проте найважливіше — це гарантія безпеки та незалежності державного рівня.
Модернізація в масштабах АЕС полягає у заміні старого обладнання на нові технічні комплекси з метою продовження терміну роботи енергоблоків.
Модернізація ВП РАЕС
№1 та №2 енергоблоки ВП Рівненської атомної електростанції побудовані на базі радянських реакторів ВВЕР-440 з реакторною установкою типу В-213 та введені в експлуатацію у 1980-х рр. Всі системи контролю, захисту, керування та безпеки на енергоблоках №1 та №2 були розроблені у 70-х роках та побудовані на застарілих технічних засобах із використанням релейної техніки та електроніки низького ступеню інтеграції. Структури побудови цих систем розроблювалися на базі застарілої нормативної бази з ядерної безпеки, яка багато у чому була вдосконалена й стала більш жорсткішою тільки після аварії на Чорнобильській АЕС. Тобто для продовження терміну експлуатації перед ВП РАЕС було завдання забезпечити відповідність систем енергоблоків до нових вимог енергобезпеки.
Модернізація систем проводилася згідно з відповідною «Програмою НАЕК «Енергоатом» на 2000-2006 рр., згодом продовженою на 2007-2010 рр. Важливо, що було прийнято орієнтацію на обладнання національних виробників.
Після всебічного аналізу можливих технічних рішень таких систем, які існували на ринку технічного обладнання на той час, РАЕС обрала платформу RADIY за гнучкість цифрової архітектури, широке використання оптичних зв’язків замість електричних дротів, логічний дизайн, майже 100-відсоткове діагностичне покриття, резервування каналів і відповідність останнім вимогам ядерного регулювання. При побудові багатоканальних систем у платформі використовувалися оптичні канали зв’язку. На той час платформа RADIY вже мала гарну референцію з втілення своїх рішень у системах аварійного захисту та систем безпеки на ВП ПАЕС та енергоблока №4 Рівненської АЕС, що був введений у експлуатацію у 2004 році.
Зважені рішення та постійне вдосконалення є необхідними для збереження стабільності та безпеки у енергетичній галузі.
